Дмитро Скочко «Ти [Фобія]. Оповідь жаху і мороку»

Страх - це не завжди про містику й надприродне. Адже є історії, сповнені темряви, дивних звуків чи невідомих істот, а є такі, після яких замислюєшся, що часто найстрашніше ховається набагато ближче - у людській свідомості, потаємних бажаннях і вчинках. Саме таким постає для мене задум книги.

В основі сюжету цього горору - різноманітні фобії людей: страх перед клоунами (коулрофобія), страх перед собаками (кінофобія), страх збожеволіти (лісофобія), страх перед самотністю (аутофобія), страх перед сонцем (геліофобія), страх перед чоловіками (андрофобія), страх заснути (гіпнофобія), страх перед жебраками (гобофобія) тощо.

Найбільше зацікавлює сама ідея твору: зробити людські страхи не просто тлом для жахів, а основою для книги. І окремо варто відзначити структуру роману. 10 розділів - 10 історій, які, на перший погляд, непов'язані між собою. Саме бажання зрозуміти, що може їх об'єднувати, створює особливу інтригу. Закинута фабрика, dark-місцини Харкова, загадкові зникнення, незнайомці з власними таємницями. І цікавим тут є не лише те, що чекає героїв у темряві, а й те, що вони самі приносять із собою.

Книга дає можливість подивитися на страх як на ключ до розуміння людини. Ця емоція у творі - не лише реакція на небезпеку/дискомфорт, а й своєрідне дзеркало особистості. Саме це робить історію психологічно цікавою.
Клоун, який не любить свою роботу. Чоловік, який здатен піти на все, щоб не померти. Дівчинка, яка не боїться нічого... Історії різних персонажів поступово переплітаються. Такий спосіб оповіді додає загадковості, хоча й вимагає уважності, терпіння.

Атмосфера від початку є гнітючою, похмурою. Книга є емоційно важкою, містить складні й тригерні теми, неприємні описи - розрахована на дорослого читача. На мою думку, вона має сподобатися шанувальникам творчості Стівена Кінга та Едгара Аллана По. Я б радила звернути на неї увагу тим, хто шукає в українській літературі нестандартний горор й психологічну напругу.